ННЦРМ - Національний Науковий Центр Радіаційної Медицини Ukrainian_National_Embleme
16.09.2021

З болем і сумом повідомляємо, що 16 вересня 2021 року пішов із життя видатний науковець у галузі радіаційної медицини та епідеміології доктор медичних наук,
професор Омельянець Микола Іванович.

Гіркота втрати та смуток торкнулися усіх, хто мав щастя знати цю надзвичайно розумну, добру, чуйну людину.

ОМЕЛЬЯНЕЦЬ Микола Іванович(09.04.1938, м. Кривий Ріг Дніпроп. обл.) — лікар-гігієніст. Доктор медичних наук (1974), професор (1977). Державна премія України у галузі науки і техніки (2007).

Закінчив Дніпропетровський медичний інститут (1961). Працював санітарним лікарем у Таджикистані.

Від 1963 р. – у Києві. НДІ загальної і комунальної гігієни: аспірант (1963–1966 рр.), вчений секретар (1968–1974 рр.), завідувач лабораторії радіаційної гігієни та екстремальних умов перебування людини (1974–1981 рр.).

У 1974 р. очолив лабораторію радіаційної гігієни Київського НДІ загальної та комунальної гігієни й активно включився у наукові розробки проблем радіаційної гігієни та медико-екологічних аспектів захисту довкілля й населення від дії радіації у зв’язку з розвитком атомної енергетики. В цей час закінчувалося будівництво першого блоку Чорнобильської АЕС. На науковій експертизі в лабораторії знаходилися проекти будівництва Чорнобильської АЕС-2, Одеської АТЕЦ, Кримської, Запоріжської, Південноукраїнської, Рівненської і Хмельницької АЕС. Усього ж на перспективу в Україні планувалося будівництво біля 40 атомних блоків на АЕС, АТЕС, АСПТ тощо. Водночас був заступником начальника Головного управління науково-дослідних робіт МОЗ УРСР (1975–1979 рр.).

У 1981–1986 рр. очолював кафедру загальної гігієни Київського медичного інституту.

Впродовж 1986–2006 рр. – завідувач лабораторії медичної демографії Інституту радіаційної гігієни і епідеміології ННЦРМ.

Основні доробки:
1) участь у створенні й функціонування Всесоюзного розподільного реєстру осіб, які піддалися впливу радіації внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, а в незалежній Україні – Державного реєстру України осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи;
2) участь у створенні Законів України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та “Про захист людини від впливу іонізуючих випромінювань”; ОСПУ-2000; гігієнічного нормативу “Допустимі рівні вмісту радіонуклідів 137Cs та 90Sr у продуктах харчування та питній воді”; обґрунтуванні рівнів доз опромінення щитоподібної залози радіонуклідами йоду, які стали підґрунтям для віднесення в країні до числа постраждалих внаслідок катастрофи майже мільйона дітей; участь у двох виданнях Збірника законодавчих та нормативних документів за 1991–2000 рр. “Соціальний, медичний та протирадіаційний захист постраждалих в Україні внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Від України очолював спільні дослідження з науковцями Японії, Франції, Німеччини, Росії й Білорусі.

У 2006–2010 рр. – заступник Голови Національної комісії з радіаційного захисту населення України при Верховній Раді України (Київ).

Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Наукові інтереси: гігієн. аспекти питного водопостачання, забезпечення екіпажів косміч. кораблів водою та повітрям при тривалих польотах, проблеми захисту населення від дії іонізуючого випромінювання, медично-демографічні наслідки опромінення людей. Підготував одного доктора і дев’ять кандидатів наук.

Автор більше 300 публікацій, автор чи співавтор 10 монографій и десятків методичних рекомендацій.

На пенсії з 2017 р.

Пам’ятаємо, поважаємо, сумуємо.